1. Стилістична роль інфінітива та безособових дієслів у професійному мовленні.
   1. Дієслово – найбільш уживана частина мови, граматичні форми якої сприяють опису динамізму та констатації дій і явищ. Дієслово багате на синонімічні варіанти і водночас складне за своїми зв’язками з іншими словами.
   2. Нагадаємо, що дієслово має кілька форм:
      1.  інфінітив ( неозначена форма ) – просити, давати, знати;
      2.  родові форми: просив, просила, просило, просили; давав, давала, давало, давали; знав, знала, знало, знали;
      3.  особові форми: прошу, просить, просимо, просите, просять; даю, даєш, ... даємо,... дають; знаю, знаєш, знає ... знають;
      4.  дієприкметник – прошений, знаний;
      5.  дієприслівник – даючи, давши ; просячи, просивши; знаючи, знавши;
      6.  безособові дієслівні форми на – но, - то - вбито, зарито, зачинено.
   3. 1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й т. ін.
   4. 2. Уникати умовного способу:
   5. 3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності (доручити, звільнити, призначити, а не доручить, звільнить, призначить).
   6. 4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив). Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не на -ть (говорити, запроваджувати, виконувати).
   7. 5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога; оббігає, а не оббіга)
   8. 6. Треба надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на - но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:
2. Складні випадки узгодження підмета з присудком.
   1. Кількісно-іменниковий зворот — це сполучення слова, що має кількісне значення, з іменником або займенником у формі родового відмінка. Головним компонентом у звороті можуть виступати  кількісні числівники (два проекти, сім тижнів, двісті гривень),  збірні числівники (двоє працівників, п'ятеро екскурсантів),  дробові числівники (півтора аркуша, дві третини присутніх),  неозначено-кількісні числівники (кілька пропозицій, декілька зауважень, багато проблем, чимало ідей),  іменники із значенням визначеної або невизначеної кількості (більшість присутніх, сотня олівців, дюжина книжок, сила грошей, решта працівників).
   2. При підметах, виражених числівником або кількісно-іменниковим зворотом, присудок може стояти в однині та множині.
      1. 1. Присудок уживається в однині:
      2. 2. Присудок ставиться у множині:
      3. 3. Присудка в однині і в множині:
3. Творення термінів галузі, до складу яких входять дієприкметники.
   1. За семантичними особливостями, словозміною, синтаксичною роллю дієприкметники дуже близькі до прикметників і дуже часто переходять у прикметники. Основні ознаки, що відрізняють дієприкметники і прикметники:
      1.  відмінність у значенні (ознака постійна й тимчасова): люблю квашені яблука і квашені яблука;
      2.  наявність у дієприкметників залежних іменників і дієслів: колекція вишитих рушників і вишиті власними руками рушники;
      3.  відмінність у наголошенні (у дієприкметників наголошені корені, у прикметників — суфікси): варений і варений, копчений і копчений.
4. Використання дієприслівників у професійному мовленні.
   1. Дієприслівникові звороти – досить поширений вид дієслівних форм у діловому мовленні. Дієприслівникові звороти сприяють динамічності мовлення. Тому їх часто використовують у книжних стилях замість підрядних обставинних речень.
   2. Місце дієприслівникового звороту у реченні вільне. Однак дієприслівникові звороти, які вказують на дію, що передувала дії, вираженій дієсловом – присудком, а також дієприслівникові звороти зі значенням причини й умови, ставляться перед дієсловом-присудком: Оголосивши перерву, судді пішли на консультативну нараду. Побачивши працівників правопорядку, хулігани кинулися навтьоки
   3. Дієприслівниковий зворот не можна вживати при пасивному звороті, оскільки суб’єкт дії, виражений присудком, і суб’єкт дії, виражений дієприслівниковим зворотом, не збігаються: Одержавши тяжку рану, сержант був врятований товаришами. Ідучи щодня на службу, зброя повинна вичищатися.